Знаючи, як розвивається патологічний процес, легко зрозуміти, що потрібно зробити, щоб його подолати.
Тож, що це таке? Я спробую описати цей процес просто.
Той, хто не може пояснити суть справи простими словами, не заслуговує на увагу. Кожен із нас знає, що весь організм «тримається» на хребті. Але не кожен знає (або не надає цьому належного значення), що
ЗДОРОВ’Я ВСЬОГО ОРГАНІЗМУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЗДОРОВ’Я ХРЕБТА!
Отже, коротко, без зайвих подробиць розглянемо це на прикладі шийного відділу. Шийний відділ хребта складається з 7 хребців, кожен з яких має 4 суглобові поверхні, за допомогою яких утворюються дуговідростчаті суглоби, що і з’єднують, і забезпечують рухи цих хребців (про міжхребцеві диски зараз не будемо говорити — вони уражаються дещо пізніше).
Отже, якщо порушується функція хоча б одного з цих суглобчиків (у народі кажуть «зіскочив», тобто підвивих, вивих або ж розтягнення суглобової сумки, зв’язки, тоді травма тощо), організм одразу ж блокує рухи відповідного сегмента (хребця, до якого належить цей суглобок), щоб не сталося чогось гіршого.
Недостатність руху компенсується за рахунок підвищення рухливості хребців, які розташовані вище та нижче даного сегмента.
А що ж відбувається із заблокованим сегментом? На рівні функціонального блоку починаються застійні явища у спазмованих м’язах, що призводить до утворення так званих міофасціальних тригерних зон. Спочатку вони можуть бути точковими, пізніше — розміром з горошину чи квасолину, а потім розтягуються у «тяжі» (у народі кажуть «солі», що певною мірою відображає природу цього явища, оскільки там затримуються молочна кислота та її солі). Ці «тяжі» займають дедалі більше простору, який є життєво необхідним для навколишніх тканин, а отже, здавлюють їх. Найчастіше вони локалізуються в ділянці трапецієподібного та грудино-ключично-соскоподібного м’язів.
Що ж ще розташоване поруч із цими м’язами?
Яремні вени та сонні артерії!
Що ж відбувається, коли стискаються яремні вени?
Їхній просвіт зменшується, відтік крові від головного мозку ускладнюється, під час обстежень виявляють застій у потиличній ділянці.
Організм намагається подолати це, просто збільшуючи тиск у «системі»!
На початковому етапі йому це вдається, але починає спостерігатися вегетосудинна дистонія гіпертонічного типу! А згодом просвіт судин ще більше зменшується, і це вже не допомагає, а лише призводить до переходу від вегетосудинної дистонії гіпертонічного типу до гіпертонічної хвороби!
А причина всього лише в порушенні функціонування шийного відділу хребта!
А до чого тут мігрень? Так, весь описаний вище процес може супроводжуватися з самого початку головними болями, які на певному етапі нічим не «знімаються»! Супутніми скаргами можуть бути запаморочення, нудота, головний біль, порушення чутливості, «мурашки», оніміння, холод або жар у руці, оніміння язика, «мішки» під очима вранці та набряки обличчя. До того ж паралельно страждає жовчний міхур, що може відчуватися тяжкістю під правим ребром, печією. Усі ці симптоми можуть виникати або посилюватися під час стресів, після нервових і фізичних перенавантажень, переохолоджень або перепадів температур (контрастний або холодний душ), тобто всього, що призводить до напруги в плечовому поясі — м’язових спазмів, за якими слідують судинні спазми, застій крові, лімфи, больові відчуття.
Щодо артерій подібний процес призводить до протилежних наслідків. Тобто спочатку розвивається вегетосудинна дистонія гіпотонічного типу, яка згодом переходить у гіпотонію з астенічним синдромом (знижений тиск, запаморочення, відсутність сил, напівнепритомний стан, депресивні стани, непритомність). Якщо ж порушення відбуваються і з венами, і з артеріями, то спостерігається вегетосудинна дистонія змішаного типу з подальшим переходом у гіпертонію або гіпотонію, залежно від того, де патологічний процес розвинеться сильніше. Локалізація (розташування) головних болів при розташуванні тригерних зон у «задній» частині шиї — переважно в «задній» частині голови, у «передній» частині шиї — у «передній» частині голови.
А тепер Ви можете переконатися у вищесказаному, прочитавши та проаналізувавши уривок з однієї історії хвороби.
Виписка з історії хвороби Т., 33 роки:
Висновок офтальмолога: оптичні середовища прозорі. Диск без рожевого відтінку, судини звужені, перехрещені. Периферія без змін. D 0,3–1,5 = 10; S 0,8–10 = 10. Анізокорія OD > OS.
Невропатолог: Анізокорія — ослаблена реакція на світло D>S. Установочний горизонтальний ністагм. Пожвавлені сухожильні рефлекси D>S. Черевні D=S. Патології рефлексів немає. Атаксії немає. D-s: Мігрень, вегетосудинна дистонія гіпотонічного типу. (Після ГРВІ? С-м Едді??) Лікування: Дексаметазон, диклоберн, вітамін Е, пірацетам. РЕГ (енцефалографія): кровонаповнення асиметричне (S<D), знижене зліва. Підвищений тонус судин зліва, венозний відтік, утруднений лікворний відтік. Доплерографія: кровотік по надблокових артеріях симетричний, даних про гемодинамічно значущу патологію в басейні внутрішніх сонних артерій немає. Внутрішні та зовнішні сонні артерії — в нормі; надблокові — 40 см/с; передні — 37 см/с (в нормі); середні мозкові — 61–65; хребетні артерії — 33–36 см/с (в нормі); Vсист діаст = «2/1 (в нормі)». Яремні вени, швидкість відтоку N, нестабільна пульсація. Висновок: венозна дистонія. Кров: гемоглобін — 114, еритроцити — 3,88; колін.пок. — 0,9; лейкоцити — 4,3; еозинофіли — 1 %; паличкоподібні — 3 %; сегментоподібні — 65 %; лімфоцити — 25 %; моноцити — 6 %; ШОЕ — 8 мм/год; глюкоза — 4,0 ммоль.
Аналіз сечі: епітелій перехідний 4–6; лейкоцити 3–5; еритроцити незмінні 0–1–2. Рекомендовано: Кавінтон 0,005 г — 1 т. 3 рази на день; Ноотропіл 0,4–1 капсула 3 рази на день.
І що Ви думаєте?
Ви мали змогу ознайомитися з результатами візитів до 4 лікарів та трьох апаратно-лабораторних обстежень.
Ви уявляєте, скільки вона витратила часу, грошей, зусиль, енергії?
Що буде, якщо ця людина ретельно дотримуватиметься рекомендованого лікування? Нічого хорошого! У моєї куми була така сама історія! Після першого «курсу лікування» їй стало краще, далі ефект припинився, через тиждень у неділю вранці вона зателефонувала мені й благала допомогти їй, бо стан настільки погіршився, що тканини обличчя набрякли, верхня губа була «розпухла». Вона не могла вийти на вулицю! Мало того, що вона почувалася жахливо, так ще й зовнішній вигляд став жалюгідним! Після кількох тижнів такого ось «лікування»!
Що далі?
Після першого сеансу стан шиї покращився, хоча суттєве поліпшення почало спостерігатися лише після наступного сеансу. У цьому немає нічого дивного!
У моїй практиці звичним явищем є просто зняття головного болю та нормалізація артеріального тиску протягом 10–25 хвилин за допомогою мануальної терапії шийного відділу хребта та сегментарного масажу шиї. І це без жодних «синтетиків», які можуть поліпшити сьогоднішній стан, але причина не зникає, а навпаки…
ХТО ХОЧЕ ЇСТИ, ТОЙ НЕ ЧЕКАЄ, ЩО ХТОСЬ НАЇСТЬСЯ ЗА НЬОГО!
ХТО ДІЙСНО ПРАГНЕ ЗДОРОВ’Я, ТОЙ НЕ БУДЕ СПОДІВАТИСЯ, ЩО ЦЕ ЗРОБЛЯТЬ ЗА НЬОГО!
