Втрачаючи Любов, втрачають здоров’я

На фізичному (тілесному) рівні це також проявляється різними наслідками, які іноді бувають дуже болючими. Так, наприклад, ці блоки стримують «статеву» енергію, не дають їй проявлятися та спокійно текти по тілу й простору, обмінюватися з іншими людьми. Тоді можуть страждати нирки і, як один із наслідків, починає випадати волосся. Або ж блокується нормальний потік цієї енергії вгору, до серця. Виникає блок вище чакри живота (маніпура), нижче чакри живота або ж у самій чакрі, що часто призводить до порушень сприйняття світу, напружених стосунків зі світом та порушень у роботі шлунка (гастрит, виразка), жовчному міхурі (спазми, дискінезії, застій жовчі, камені, холецистит) та підшлунковій залозі (панкреатит). У енергетиці буквально виникає діра, через яку відбувається витік величезної кількості життєвої сили.

При цьому людина може помітити, що як тільки вона дозволяє собі душевну розмову, стосунки, почуття, так одразу її стан покращується або взагалі стає ідеальним. І чим вищий еволюційний рівень душі такої людини, чим сильніший її дух, тим сильніша необхідність постійно перебувати в Потоці Любові. І… людина «раптом» закохується. «Раптом» у лапках, бо нічого не трапляється випадково. Якщо людина шукає кохання — вона його знаходить! Якщо людина працює зі своєю душею, то вона хоче розкритися. Хто світлий, той і святий! І ось, розуміючи, що старі алгоритми стосунків не працюють, людина стоїть перед вибором: загасити Полум’я Любові в собі, відкинути Великий Дар і Благословення Богів або ж жити в цьому Полум’ї.

Втрачати щастя, звичайно ж, не хочеться, і ось потрібно зробити вибір, як жити далі: за давніми звичками та мірками чи ж змінюватися й змінювати свої звички. Бажаючи щастя собі й іншим, люди відчувають, що любов облагороджує їх, і діяти по-старому їм уже не хочеться. Відходять минулі звички й думки. Людина починає думати й діяти піднесено і… розуміє, що табу зруйновано, що душа відкрита й тепер відкрито дивиться на світ, розуміє, що любити можна й потрібно серцем, не чекаючи «стосунків».

І тоді вона (або він) розуміє, що можна кохати всіх і все, спокійно приймати від усіх любов, не чекаючи «продовження стосунків»! І… світ обертається до людини Любов’ю!

Але чому так довго і так багато людей перебувають у такій «помилці свідомості»? Тому що керуються страхами, породженими найрізноманітнішими табу. За допомогою страхів людина стає легко керованою!

«Той, хто боїться, не досконалий у любові»

Страхом виховуються раби — ті, хто живе чужою волею. Але людина, як частина Всевишнього Бога, має свободу волі, і втрата своєї волі, свободи вибору, перетворення її на раба є протиприродним процесом. Бо рабство, страх і приниження несумісні з любов’ю. Страх вбиває любов. Рабство завжди було чужим слов’янському народу. У нас не було рабства. Завжди поважалася свобода людини. Тому що людина несе в собі образ Бога. Якщо ж хтось називає себе рабом (навіть якщо рабом Бога), то тим самим він оголошує свого Бога рабом.

Рабство думки, рабство душі прийшло до нас разом із християнством, яке привчає людину до сліпої слухняності, сліпої віри, а відповідно й… сліпого життя. На відміну від цього звичного нині християнського світогляду, заснованого на заборонах і табу, а не на розумінні світу навколо себе, у нашій традиції (традиції слов’янської віри, слов’янського світогляду) на перше місце завжди ставиться здоровий глузд, осмислене буття, пошук розуміння процесів, що відбуваються навколо. Тому й називається такий світогляд ведичним, тобто таким, що спирається на ведання, на знання, розуміння.

Продовження: Заборони на кохання

читати все публікації: http://savcuk.hhos.net/public.html